Оксана, давайте немножко поработаем… Стишок маленький, думаю Вам не будет сильно жалко:). Только вопросы:

1. Рога месяца выходят, а сам месяц не выходит?

2. Роги и пороги – рифма. Но почему именно роги прячут днепровские пороги? В чем «прикол»? Где это в тексте стиха?

3. Кто такой – Володар чудес? Это всё равно, что – Сказочная страна. Звучит красиво, но что к чему, не пойму.

4. Золотятся дороги? Оксана, у нас в Украине на дорогах уже пшеницу стали выращивать? Или это очередной транш от Путина?

5. Под чьим «наглядом палким»? … А воно палке, як жар…

6. Если Тревога, то не гомін. Это всё равно, что шепот урагана.

7. Чего братства крылатого, и что тихнет?

8. Спів сливаєтья їхній, того, що не зрозуміло кого, но пірнатого?

Работать, работать и еще раз работать… Как завещал Великий Гудвин .

Переделать можно вот так:

Приходить світанок

І місяць дворогий

Ховають холодні

Дніпровські пороги.

Приходить світанок.

На плесо небес,

В човні випливає

Той, хто золотим посипає.

Піском невагомим

Широкі дороги.

Чий погляд пробуджує,

Говір тривоги

Братерства пірнатого

Серед лісів,

І пісню, ледь чутну,

В просторі ланів.

Приходить світанок

І місяць дворогий

ХоваЄ холодні

Дніпровські пороги.

(а может так:

Приходить світанок

І місяць дворогий

Ховається знову

В Дніпровські пороги.).

Приходить світанок.

На плесо небес,

В човні випливає

Вікинуть строчку, заменить. ( от єтой строчки будет зависить суть стиха).

Піском невагомим

Широкі дороги.

Чий погляд пробуджує,

СУТНІСТЬ тривоги (ну, или как-то...).

Братерства пірнатого (вместо якого – кого)

Серед лісів,

І пісню, ледь чутну,

В просторі ланів.

Приходить світанок

І місяць дворогий

Ховається знов

У Дніпровські пороги.

Ну... смотри сама. Вариантов...  есть...

Если взять первое четверостишие, тогда здесь надо сказать, что "місяць ховається серед дніпровських порогів" чи "щезає", чи "його змивають пороги"
Приходить світанок
І місяць дворогий
Змивають холодні,
Дніпровські пороги. (В1)

Приходить світанок
І місяць дворогий

Ховається знову 

В Дніпровських порогах. (В2)

Приходить світанок
І місяць дворогий

Затягують вглиб знов

Дніпровські пороги (В3)

Приходить світанок
І місяць дворогий

В глибини пірнає 

Дніпровських порогів. (В4)

Можно еще вариантов придумать 

а вот"сутність тривоги" - тут оно совершенно другой смысл дает, какое - то неоправданное напряжение в конце стиха, как - будто должно быть продолжение, савязанное з нагнетанием, противоборством...

Оксана, я тут при чем…, в твоих вариациях? Это твой стих. Ты напиши свой один вариант, один, а потом … я раздолбаю, и будем ...заново писать….

А вот я еще не поняла насчет строки "Той, хто золотим посипає..." - на мой взгляд, ее можно было бы оставить...

Что ты подразымеваешь "золотым" на дороге? где ты это видела? Обоснуй.

Золотиться может пшеница на полях. Солнце в небе.... на дороге что?

солнечные лучи на дороге 

...Где это в тексте? Два пишем - три в уме? Ты пишешь себе или читателю?

.

Или ты думаешь. что читатель должен вникнуть в то. что солнце посылает свои лучи. и они от дороги (кстати, от асфальта или грунтовки?, отбиваются золотистым цветом? С какого барабана?). Оксана. не хохочи....

Это, как я люблю говорить, план "зю":

Приходить світанок.

На плесо небес,

В човні випливає      

Князь - сонце

Який осяває,

 Промінням сліпучим

Широкі дороги. 

 А поглядом будить,

Він гомін тривоги...

Ну..., наверное... "Гомін тривоги" чуток режет... Словосочитание несколько не уравновешенно...